Відправлено: 28.11.06 23:05. Заголовок: Творчість

Предлагаю в этой теме выкладывать свои творческие работы (стихи, прозу, рисунки и т.п.)
Сразу на расстрел форумчан предлагаю свои работы:

* * *
Я дарувала тобі вечори осінні,
Ти дарував мені свОго серця тепло.
Ми любили... дУші наші були у цвітінні.
Та кохання від нас крізь пальці втекло.
Ти бачиш - сонце у моїх долонях.
Я дарую його тобі... Бери!
Та чомусь ти гнівно потираєш скроні.
"Нема в тебе сонця. Люба, не ври"
Так, складно пізнати дУшу поета,
Та ти, мій коханий, й не намагався.
Розлетілись як дим мрії нашого дуета,
І кожен сам по собі в кінці зостався.

* * *
Небо, чому я плАчу?
Чому мені так сумно на душІ?
Чому ще трохи - і себе я втрачу?
Чому оточуючі всі кругом - чужі?
Гнілі розмови набридли.
Пусті обіцянки діють на нерви.
Люди мені остогидли.
Чому всі незгоди і досі не вмерли?
Відрази... Образи... Дідько, ненавиджу!
Проблеми свОї ніколи не залагоджу.
Провини... Рутини... Побут... Дурдом...
Нагадує все це Содому й Гомор.

* * *
Інколи буває так що хочеш вмерти
Я вірю - гіршого не може бути
Але не треба буть занадто впертим
Адже якщо не скажеш - ніхто і не почує
Із друзями проблемами завжди ділися
Коли багато - краще все виходить
Вони допоможуть так шо посміхнися
Адже цей сум скоріше так проходить
Якщо погано на душі - посміхнись
Не плач не парься не журись
Знайди у собі дадаткові сили
Й щодуху розправляй в польоті свої крила
Ніколи не соромся помочі просити
Самому важко побороти горе
Від смутку треба іноді спочити
Їжджай на відпочинок на Чорне море
Морське повітря добре релаксує
А з друзями ще краще відпочинок буде
І хай ніщо хороший настрій не зіпсує
Якщо настрій файний буде - будуть з тебе люди
Якщо погано на душі - посміхнись
Не плач не парься не журись
Знайди у собі дадаткові сили
Й щодуху розправляй в польоті свої крила

* * *
З трьох літер слово настрій задає
На душі фігово в серці пустка
Серед переможених ніхто не виграє
Для всіх мене нема в мене відпустка
Сиджу удома музика на повну
"Бумбокс" релаксує заважає думати
Зістригаю з себе бруд мов з вівці вовну
Дощ знає про те ким були ми
Краплі відбивають ритм долі
Блискавка осяює як нова ідея
Грім гримить - виводить з трансу поволі
Все це - дощ все це - моя панацея
Розтягнута майка подрані джинси
Ось те що вдягаю на себе
А під ними - новенька білизна
Вдягнута тільки для тебе
Але тобі пофігу на це все
Тобі важливі власні рейтинги
Я спитаю: а кохання де?
Ти засмієсся тупо: ги-ги-ги
Краплі відбивають ритм долі
Блискавка осяює як нова ідея
Грім гримить - виводить з трансу поволі
Все це - дощ все це - моя панацея
Відчуття притупляє нова папіроса
Усмішка стягнула обличчя мов вату
Агов люди! В цю справу не суйте носа
Вона вашого вніманія не варта
Почуття у серці сподіваюсь згинуть
Кохання до тебе - моя патологія
І згодом хвилини радості сплинуть
Але про все це знає тільки дощ і я
Краплі відбивають ритм долі
Блискавка осяює як нова ідея
Грім гримить - виводить з трансу поволі
Все це - дощ все це - моя панацея

З.Ы. Жду здравой критики

 Відправлено: 30.11.06 18:52. Заголовок: Re:

Вот есчьо чуток

* * *
Він не знає щастя іншого в житті
Аніж нажертися таблєток
Не наблюдає він і досі сенсу у бутті
Знов зтрушує траву з газєток
Йому не треба від життя нічого
Аби були грощі аби була доза
Не любить і не знає він нікого
Коню легше коли баба - з воза
За стан примареного космосу
Він ладен вбити матір рідну
Не чує більше глузду голосу
Хіхікає диявол на плечі єхідно
Ніхто його за друга не має
Ніхто його не поважає
Ніхто його не пам*ятає
Ніхто його не поховає
Вже кокаїн його не розслабляє
Чотири дороги за раз - немає толку
Чогось сильнішого уже шукає
Дістались руки вже до голки
А починалось все як завжди - з нікотину
Потім пиво водка ганджубас і екс
Може хтось розкаже цьому дибілу
Що найкраще в світі релаксує секс?
Хто буде з ним якщо усі йому не милі?
Хто викине той сраний шприц в кущі?
Хто буде плакати у нього на могилі?
Хто поставить свічку за упокой душі?
Ніхто його за друга не має
Ніхто його не поважає
Ніхто його не пам*ятає
Ніхто його не поховає

* * *
Як зранку встаєш - музика в голові
Тоді усе що можу сказати тобі -
Ти меломан справжній як і ми усі
З музикою живем вона назавжди в душі
Ми меломани діагноз такий в нас
Якщо мене спитають - чи я в музиці ас
Скажу їм відверто без зайвих прикрас
Що я - меломанка все інше - лиш фарс
Хворію музикою я вже давно
Не пам'ятаю коли це початок взяло
Але зуб я даю що хай там шо
Я музику не кину хоч як би було
В душі моїй музичний вогонь палає
Ритм на венах моїх виграває
В серці моїм квітка драйву буяє
Як це кльово - лиш меломан знає
Нас всіх завело єдиним мотором
Ми будем назавжди музичним дозором
Ми на все горло крикнемо хором
Що ми - меломани все інше – додолу

* * *
В житті не знала більшої проблеми
Аніж моя проклятуща самотність
Коли питають про це - з*їжджаю з теми
Вдягаю маску під назвою "безтурботність"
Ця маска на морді моїй вже давно
Мабуть вже не зможу її з себе зняти
І не пам*ятаю коли ж це було
Щоб я без неї лягала спати
Живу я в полоні власних думок
Вони збудували клітку для мене
На ній висить пудовий замок
Ключа загубила коли ховала від тебе
В моїй дорогій зачиненій клітці
Для себе створила я власний світ
Не знаю куди мені зараз подіться
Щоб не згубить безтурботності цвіт
Мене вже не ваблять любовні шукання
Цей побут мене давно вже зає...
Мнє пофігу ваші смаки й вподобання
Від них лиш погано у шлунку стає
Мої розкішні зкривавлені крила
Валяються поряд за гратами з злота
Мрії свої я давно вже розбила
Не маю бажаня й снаги до польота
В моєму світі що в клітці створений
Є небо і зорі і є моє сонце
Чого ж ти стоїш такий невдоволений
Ти і є моє сонце надія в віконці
А ось в чому справа не треба я тобі
Кажеш шось тіпа пробач не кохаю
Я все розумію - знайшов нове хобі
А я знову сонце нове шукаю
Можливо хтось хоче для мене ним стати
Все що потрібно - дарувати тепло
Світити з неба крізь золотаві грати
Я думаю це не так важко було б
Але яким не здавалось це дивним
Ніхто не пропонує мені свою ласку
Знов розумію що було хибним
Знімати свою бузтурботну маску

* * *
Не кажи мені слова кохання
Мені не потрібен весь цей театр
Відчуваю до тебе лиш тілесне бажання
Секс на кохання - невигідний бартер
Не хочу промови пафосні чути
Кажеш "кохаю" питаю "навіщо"
Я хочу лиш тебе в собі відчути
А кохати когось - це не абИ що
"Чому покохав мене" тебе питаю
А ти так картинно закатуєш очі
Відповіді всі я і так уже знаю
Зрозуміла усе я останньої ночі
Чому так в житті нашім сталося
Чому така рага не ясно тобі
В тебе в голові до сих пір ще не вклалося
Що ти покохав мене а я тебе ні

З.Ы. Надеюсь, ничЬО страшного, что стишки слегонца депрессивные? Просто такой период в жизни был

 Відправлено: 10.12.06 01:50. Заголовок: Re:

Unregretable

 Відправлено: 13.12.06 15:40. Заголовок: Re:

Я ф детстве спрятался в шкафу.
Я в нём живу, я в нём умру.
Я не хочу такого мира,
где нету места для меня.

 Відправлено: 13.12.06 16:02. Заголовок: Re:

ЛЮДИ!!!!
а веселіше, оптимістичніше щось можна ? дуже якось мінусово..

 Відправлено: 13.12.06 16:12. Заголовок: Re:

ГрІгор пишет:

цитата:

дуже якось мінусово

Я очень люблю одуванчики.
И вишни в цвету я люблю.
Но если на улице слякоть и дождь...
То мне фсё равно хорошо.

 Відправлено: 13.12.06 16:15. Заголовок: Re:

Когда я болею ангиной.
Цветныя мульфильмы люблю я смотреть.
А что же ещё тогда можно,
Когда тридцать девять и пять у меня.

 Відправлено: 13.12.06 16:16. Заголовок: Re:

Однажды я сильно влюбился...
Но всё, слава богу, прошло.

 Відправлено: 17.12.06 16:28. Заголовок: Влюбился в это.

Прочёл и не могу забыть.
Очень здорово, Жаль что не я написал.


А можно сорваться. Напялить плащ (лучше белый).
Пойти в парк, где красят скамейки.
Забыться. Сесть. Стать зеброй.
Податься в цирк.
Говорящие зебры – редкость.

А можно забыть (например, очки)
Пойти в парк, ну в тот, где красят скамейки.
Гулять. Не сесть. Не стать зеброй.
Пойти мимо, потому что слепой.
Слепая_незебра – ничего особенного.

А можно с утра нарядиться зеброй
Да и хотя бы в парк, ага, туда, где скамейки.
Но зебре-то пофиг. Полоски к полоскам.
Сидит. Курит. Книжки читает.
Ничего особенного, обычное зебрино утро.

и каково же быть самой скамейкой
к тому же выкрашено_свежей.. с лоском
к которой надоедливые зебры
прикладывают задницы, чтоб освежить полоски

(c)alkenshtein

 Відправлено: 19.12.06 16:58. Заголовок: Re:

ось моє новеньке...

йому

твої очі переслідують мене
від сховатись марно намагаюсь
твій образ у країну мрій мене веде
там я щаслива і постійно посміхаюсь
як згадую тебе - проблеми всі зникають
тікають з голови моєї всі думки
ніякі біди мене вже не налякають
якщо зі мною поряд завжди будеш ти
я прагну кожен день зустрітися з тобою
поцілувати, обійняти, в ніжність обгорнути
подарувати сонце, забрати в мрії із собою
я хочу так багато та перш за все - з тобою поряд бути...

 Відправлено: 20.12.06 15:18. Заголовок: Re:

Цадкиэль - за Зебробачення))
Unregretable - за маски))

респект. подобається. ви мені рідні в тому.

 Відправлено: 22.12.06 23:21. Заголовок: Re:

Unregretable пишет:

цитата:

В житті не знала більшої проблеми Аніж моя проклятуща самотність Коли питають про це - з*їжджаю з теми Вдягаю маску під назвою "безтурботність" Ця маска на морді моїй вже давно Мабуть вже не зможу її з себе зняти І не пам*ятаю коли ж це було Щоб я без неї лягала спати

У тебя был хомяк?
Он жил в литровой банке?
Мы хомяки в банках.
Мы видим соседние банки.

 Відправлено: 11.01.07 03:30. Заголовок: Re:

И ВЧЕРА И ВЧЕРА ТО ЖЕ БЫЛО СО МНОЙ
Я СИДЕЛ В ТЕМНОТЕ.
Я СЛЕДИЛ ОТРАЖЕНИЯ В КРАСНОМ ВИНЕ
НА ЛАПАХ КОШАЧЬИХ ПРИШЕЛ ОН КО МНЕ
И ГЛАЗА МНЕ ПРИКРЫЛ СВОЕЮ РУКОЙ

 Відправлено: 12.01.07 01:26. Заголовок: Re:

Случайная встреча, вялый разговор.
Улыбки не в попад и взгляды в пол.
Затем - опять та искра, вспышка,
А потом - огонь, горячий слишком.
Говоришь, что знаешь, что внутри,
Мол, у тебя всё то же. Ну не ври!
Я верю в то, что мы друг друга любим,
Но также знаю, что уж вместе мы не будем.
И это знаешь ты, и знают все вокруг,
И называешь ты меня не "милая", а просто "друг".
Мне больно очень, но позволь
С тобою рядом быть, сцепивши зубы, терпеть боль...

 Відправлено: 12.01.07 08:01. Заголовок: Re:

Unregretable , растём....
Но не от хорошей жизни.(

 Відправлено: 12.01.07 09:58. Заголовок: Re:

Сьогодні так сумно, сьогодні ніяк,
І душу мою точить наскрізь хробак...
І сам я хробак – маленький, рудий!
І буду всіх гризти, поки ще живий!

 Відправлено: 17.01.07 18:58. Заголовок: містер Грумпсі

ось - сьогодні намалював. оцінюйте. містер Грумпсі

 Відправлено: 17.01.07 23:56. Заголовок: Re:

цікаво

 Відправлено: 18.01.07 09:51. Заголовок: Re:

ось, вночі наснилось. навіть і не знаю куди його притулити: чи в "Творчість", чи в тему "Снів". я багато творю саме вночі, практично все що пишу і малюю - звідти . втулю і сюди, і туди .

"... дивні вони створіння, ці Світлофори... блимають, кліпають, підморгують..." - розмірковував Тролейбус, "... червоний, зелений, червоний, зелений... дивно все це..."
"... а ось я його з правого боку!!! ага! отримав?!!!" - зловтішався рогатий.
Світлофор знітився, відійшов убік, і блимнув двічі... і погас... і задумався:
"...глупо якось усе трапилось, незрозуміла подяка... за що?"

 Відправлено: 30.01.07 01:15. Заголовок: Re:

Я сидел на кухне и скучал.
Я сметану украшал цветами.

Может.
Кто нибудь.
Прийдёт и удивится.

 Відправлено: 30.01.07 01:20. Заголовок: Re:

ГрІгор пишет:

цитата:

містер Грумпсі

Не нравиццо.
Как вроде недоделанно.
Улитка симпатишнее встораз